ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЦИКЛУ «МІНІАТЮРИ І» ДЛЯ ФЛЕЙТИ, ГОБОЯ, УДАРНИХ І ФОРТЕПІАНО ІГОРА СОНЕВИЦЬКОГО

Анотація

Мета роботи – охарактеризувати загальні та специфічні риси композиторського письма І. Соневицького на прикладі циклу «Мініатюри І» для флейти, гобоя, ударних і фортепіано, що яскраво віддзеркалює закладений образ, зміст, співзвучний з поетичним мисленням Лесі Українки, а це значною мірою сприяє цілісності. У статті досліджується камерно-інструментальний твір, де композитор здійснює прорив із сьогодення в минуле, намагаючись по-своєму інтерпретувати поезію Лесі Українки. Методологія. У статті застосовано методологію та методику системного, аналітичного та структурного дослідження. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше послідовно відстежуються і виокремлюються: жанрова окресленість, програмність, єдина лінія розвитку, що характерна для циклу “Мініатюри І” для флейти, гобою, малого і циліндричного барабану, тарілок і фортепіано І. Соневицького, що складається з семи частин – твору, який суттєво збагатив педагогічний та виконавський репертуар, достойно презентуючи українське камерно-інструментальне ансамблеве мистецтво. Простежено зв’язки циклу «Мініатюри І» І. Соневицького з музично-драматичною постановкою до ювілейної дати Лесі Українки. Виявлено впливи тенденцій музичної культури ХХ ст. в його камерно-інструментальній творчості. Висновки. Здійснені у статті спостереження дозволяють дійти висновку: національний колорит програмного камерно-інструментального ансамблевого циклу «Мініатюри І» для флейти, гобоя, ударних і фортепіано І. Соневицького вирізняється емоційністю і особливою пластичністю національного мелосу, де автор прагне втілити український характер в музиці, виходячи з досвіду власного етнічного середовища та часу.