ВИТОКИ БАГАТОГОЛОСНОГО ХОРОВОГО СПІВУ В КИТАЙСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ
Ключові слова:
хоровий спів, монодія, багатоголосся, західні і східні традиції, релігійна і світська музика.Анотація
Метою статті є виокремити, систематизувати і підсумувати впливи зарубіжних традицій багатоголосного хорового співу на його впровадження у китайську монодичну культуру. У статті досліджено культурні та ідеологічні фактори формування традиції одноголосного співу в китайській музичній культурі. Традицію тривалого збереження одноголосного співу розглянуто як відображення естетичних, культурних та філософських потреб нації. Методологія дослідження зумовлена поєднанням теоретичного, історіографічного, етнокультурологічного та джерелознавчого підходів у річищі музикознавчого методу. Наукова новизна полягає у тому, що автором вперше виокремлено і підсумовано витоки багатоголосного хорового співу у китайській музичній культурі. Висновки. Здійснено аналіз міжкультурних зв’язків Китаю в проекції завезення форм багатоголосного співу. Як провідну, виокремлено роль релігії східної та західної цивілізацій, що стала першим поштовхом для поступового розвитку міжкультурних контактів. Систематизовано і обґрунтовано впливи зарубіжних традицій багатоголосного хорового співу на його вкорінення на території Китаю: Заходу – з діяльністю християнських місіонерів; сусідньої Японії – у спорідненості поглядів на сутність і призначення музики; у слуханні колективного виконання світських пісень і релігійних гімнів-літаній. Досліджено факти завезення з Японії європейських хорових «шкільних пісень» і запровадження їх в систему навчальної освіти Китаю. Підсумовано чинники інтеграції ранніх форм багатоголосного хорового співу творів церковної та світської музики у китайську музичну культуру. Зроблено висновок, що разом вони сприяли створенню професійними композиторами перших національних творів для хорового виконання.
Посилання
Ван Йїхе. Короткий огляд розвитку китайської хорової музичної культури. Пекін: Народна музика, 2000. 54 с.
Дін Йї. До історії виникнення відділу хорового диригування у музичних закладах Китаю. Народна музика. Пекін, 1992. С. 18-21.
Конфуцій. Лунь юй. Пекін: Народне видавництво, 1998. 224 с.
Лі Пeнгін. Короткий опис китайського хорового мистецтва. Енциклопедичний словник китайської музики. Шанхай: Шанхайська музика, 1999. 102 с.
Тіань Є. Про вплив «шкільних пісень» на розвиток музичної освіти в Китаї на початку ХХ століття. Хорове мистецтво. Пекін: Китайське народне музичне видавництво, 2008. С. 108–122.
У Хунюань. Китайская художественная песня: теория и история жанра. Харьков, 2016. 231 с.
Цао Шу Ли. Развитие хоровой музыки Китая в первой половине ХХ века (1898–1945). Сборник научных трудов. Минск: Белорусский университет культуры и искусств, 2012. С. 297–304.
Цунінь Сунь. Довідник з хорового мистецтва. Шанхай: Шанхайське музичне видавництво, 2000. 709 с.
Янь Чжихао. Типологічні особливості обробок, аранжувань і транскрипцій у фортепіанній творчості китайських композиторів ХХ – початку ХХІ століття. Дис. на здоб. … канд. мист.: 17.00.03 / Львів, 2018. С. 51-70.