THEOTOKOS HYMNOGRAPHY LIKE A SYSTEM OF GENRES OF THE SACRED ART
Keywords:
byzantine hymnography, sacred chants, monody, Theotokos chants, genre, archetype, canon.Abstract
The sacred text of the Liturgical chants in its verbal or graphical form was not only a sign but also a symbol, the foundation and source of all that is. It was a manifestation and realization of being-in-the-world. The early period of Christianity rite focused on the dialogue of the Christian doctrine and secular education, based on ancient tradition. Particular influence belong the Alexandrian school, where were learned Scripture, classical poetry, grammar, rhetoric, history, mathematics, cosmography, ancient philosophy, and Eastern religious teachings: Egyptian, Persian, Indian etc. This experience influenced on the formation of the Christian worship, particularly in the poetic splendor of the liturgical texts. Artistic effect achieved by using sophisticated means of poetry: worlds plays, symmetry considerations, alliteration, parallelism etc. On this basis, the bright poetic form become a characteristic features of the medieval hymnohraphy, and in these way was distributed Christian doctrines. The development of a world into a Christian doctrines is an ontological act. Since the «fontal» nature of the Word is determined, then a priori the dynamic aspect pertains to it as well. One of the aspects has been imaged in the structure of collections of liturgical chant. Thus, for instance, we have Theotokos hymnography like a system of genres of the sacred art. The important place in the christianrite and therefore in the Ukrainian’s Heirmologions belong to the Theotokos chants, because the image of Mother of Goth is very deep symbol in the history of the Salvation. The first change takes place in a person’s consciousness at the moment of one’s submission to Divine Providence, based in strong faith, but without total understanding of the destination. The Virgin Mary did this as did the apostles, who followed Christ’s call, not always understanding their teacher, but believing in Him. Mother of Goth alsow was with his divine Son by the tragically end, that’s why the most popular liturgical chunt is the dogmatikon-theotokia and many another genres. The eight-mode cycle of the dogmatikon of the Theotokos at vespers marks the nativity of Christ and the virginity of Mary, and eight-mode cycle «Hrishnykh molytvy» are singing at the funeral. In this way Mother of Goth is praing for us and asks her Son for mercifulness. Analytical observations on the genre «Hrishnykh molytvy» reveal the important features of melodic and rhythmic structures that jointly balance and emphasize the liturgical meaning of the text. On this basis we find the perfect example of the Theotokia chants, based on the intonation level associated with perfect liturgycal singing, which says about preserving the ancient Christian rituals layer in the samples of the Ukrainian sacred monody. In this way, not only the interaction of the individual form elements, but also the wider compositional context immersed in the liturgical dimension of Christian worship are seen.
References
Ґаладза П., о. Літургійний образ Ісуса Христа східної і західної традицій: до відродження халкедонської христології // Богословія. – Львів, 2005. − Кн. 1–4, Т. 69. − С. 11–20.
Коменда О. Поняття жанру в сучасному музикознавстві // Музична україністика: сучасний вимір. − Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2009. − Вип. 3. − С. 120–140.
Лихачев Д. Система литературных жанров Древней Руси // Славянские литературы. V Международный съезд славистов, – София, 1963. – 47–71 c.
Мелетинский Е. О литературных архетипах. – Москва, 1994. – 136 с.
Назайкинский Е. Стиль и жанр в музыке. – Москва, 2003. – 96 с.
Прилепа О. Втілення положень християнської догматики в богородичних піснеспівах // Музична творчість та наука в історичному просторі. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. – Вип. 73. – Київ, 2008. – С. 113–122.
Рощенко О. Методологія музикознавства епохи метакультури // Еволюційні процеси у музичному мистецтві: Від минулого до майбутнього. НМАУ ім. П. І. Чайковського, ДДМА ім. С. Прокоф’єва. – Вип. 1. – Київ-Донецьк, 2006. – С. 47–57.
Сюта Б. Жанри музичної мови: постановка питання // Українське музикознавство : науково-методичний збірник. –Київ : НМАУ ім. П. І. Чайковського, 2012 (2013). − Вип. 38. – С. 138–159.
Фрай Н. Великий код: Біблія і література. – Львів, 2010. – 362 с.
Черкашина-Губаренко М. История музыки в современных дискурсах // Музична творчість та наука в історичному просторі. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. – Вип. 37. – Київ, 2008. – С. 3–9.
Шевчук О. До проблеми дослідження давньоруських богослужебно-літургічних жанрів // Науковий вісник НМАУ ім. Чайковського, − Київ, 1999. − Вип. 6. − С. 54–65.
Шиндин Б. А. Жанровая типология древнерусского певческого искусства. − Новосибирск, 2004. – 398 с.
Шип С. Музыкальный язык в прoстранстве музыкальной культуры // Музика у просторі культури. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. – Вип. 33. – Київ, 2004. – С. 25–37.
Яусс Г.-Р. Средневековая литература и теория жанров // Вестник МГУ. Серия филология. – Москва, 1998. – № 2. – 96–120.
Frow J. Genre. – London and New York, 2005. – 192 p.
Hannick Ch. The Theotocos in Byzantine Hymnography: Typology and Allegory // Images of the Mother of God: Perceptions of the Theotokos in Byzantium . − Aldershot, 2005. − С. 69–76.
