СПЕЦИФІКА ТЕМБРОВО-ДРАМАТУРГІЧНОГО МИСЛЕННЯ ВІКТОРА КАМІНСЬКОГО НА ПРИКЛАДІ СИМФОНІЇ № 1

Анотація

Досліджується творчість сучасного українського композитора Віктора Камінського, в доробку якого значна кількість симфонічних, хорових, камерно-вокальних творів, а також музика до театральних вистав та естрадні пісні. Предметом дослідження виступає Перша симфонія В. Камінського (1982), що репрезентує ранній період творчості митця і водночас є яскравим зразком української симфонічної музики останніх десятиліть ХХ ст. Описується історія створення та виконання Симфонії, підкреслена актуальність вивчення та виконання цього самобутнього твору. Перша симфонія В. Камінського аналізується з точки зору особливостей стилю, композиційної структури, інтонаційної драматургії, рис оркестровки. Визначено, що з точки зору стилю Перша симфонія продовжує неофольклорну лінію, що близько пов’язана з національними музичними традиціями. Детально розглянута масштабна тричастинна композиція Симфонії: визначені особливості інтонаційної драматургії твору, що ґрунтується на перетвореннях ключового моно тематичного комплексу вступу до І частини. Підкреслена оригінальність оркестрового складу твору: в партитурі відсутня мідна (окрім валторни) та ударна групи, а також часто застосовується прийом divisi. Метою цих рис є винятково пластичне, прозоре і водночас потужне звучання оркестру. Ключовою рисою оркестрового письма В. Камінського у Першій симфонії визначена індивідуалізація тембрів, надання солюючим інструментам рис «дійових осіб». Зазначено, що композитор поєднує традиційні нефольклорні стильові прийоми (відтворення танцювальних «коломийкових» ритмів, стилізація народної мелодики, імітація народного інструментального награвання) з сучасними сонорними, ритмічними та тембровими ефектами («підготовлене фортепіано»). Підкреслена необхідність подальшого вивчення та виконання Першої симфонії В. Камінського – перлини української інструментальної музики.