ПЕРЕСПІВИ ЛІТУРГІЙНИХ ТЕКСТІВ ІРМОСІВ У ТВОРЧОСТІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Анотація

Досліджуються давні збірники церковних піснеспівів київської церкви як писемні пам’ятки співаних літургійних текстів, здійснюється порівняльний аналіз творчого доробку Григорія Сковороди з текстами рукописів і стародруків церковних піснеспівів, простежується вплив цих текстів на формування філософського світогляду українського філософа та культурного діяча XVIII ст. Основою для дослідження стало видання творів Григорія Сковороди у редакції Леоніда Ушкалова, у якому аналізується і переосмислюється літургійно-співаний аспект. У творчому спадку Сковороди найчастіше цитованим зі співаних творів є ірмоси, хоча згадуються і інші жанри. Тематика образів канону переважає, а саме образи моря, через яке пройшов Мойсей і моря, в якому потопав пророк Йона, перегукується у автора із житейським морем. Окрім цитування, автор також використовує переспівування літургійних текстів. Особливо показовими є «Сад божественних пісень», «Битва архистратига Михаїла», «Жена Лотова», «Діалог. Имя Ему: Потоп Зміин», а також окремі листи. Особливо виділяються тексти Різдвяного ірмосу та ірмосу Образу златому: перший переспіваний у творі «Сад божественних пісень» (пісня 5), другий переказаний у спогадах Михайла Ковалинського, як філософський роздум. Звертається філософ і до теми пресвятої Трійці, як через літургійний текст, так і через пояснення триєдності Божества; до образу Світла, образу Богородиці. Аналіз сюжетів, тем, образів, структури жанрів сакральної літургійної поезії, зокрема ірмосів доповнило розуміння творчості Г. Сковороди. Стверджується, що співані літургійні тексти органічно вплетені у твори Григорія Сковороди, лексеми церковних піснеспівів органічно входили у словник мислення наших церковних культурних і громадських діячів, які часто теж були авторами поетичних і прозових творів.