ВИТОКИ БАГАТОГОЛОСНОГО ХОРОВОГО СПІВУ В КИТАЙСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ

Анотація

Метою статті є виокремити, систематизувати і підсумувати впливи зарубіжних традицій багатоголосного хорового співу на його впровадження у китайську монодичну культуру. У статті досліджено культурні та ідеологічні фактори формування традиції одноголосного співу в китайській музичній культурі. Традицію тривалого збереження одноголосного співу розглянуто як відображення естетичних, культурних та філософських потреб нації. Методологія дослідження зумовлена поєднанням теоретичного, історіографічного, етнокультурологічного та джерелознавчого підходів у річищі музикознавчого методу. Наукова новизна полягає у тому, що автором вперше виокремлено і підсумовано витоки багатоголосного хорового співу у китайській музичній культурі. Висновки. Здійснено аналіз міжкультурних зв’язків Китаю в проекції завезення форм багатоголосного співу. Як провідну, виокремлено роль релігії східної та західної цивілізацій, що стала першим поштовхом для поступового розвитку міжкультурних контактів. Систематизовано і обґрунтовано впливи зарубіжних традицій багатоголосного хорового співу на його вкорінення на території Китаю: Заходу – з діяльністю християнських місіонерів; сусідньої Японії – у спорідненості поглядів на сутність і призначення музики; у слуханні колективного виконання світських пісень і релігійних гімнів-літаній. Досліджено факти завезення з Японії європейських хорових «шкільних пісень» і запровадження їх в систему навчальної освіти Китаю. Підсумовано чинники інтеграції ранніх форм багатоголосного хорового співу творів церковної та світської музики у китайську музичну культуру. Зроблено висновок, що разом вони сприяли створенню професійними композиторами перших національних творів для хорового виконання.