АКОРДЕОН КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНОСТІ: ТАНГО ТА FANTASIA GALICIANA ЛЬВІВСЬКОГО КОМПОЗИТОРА БОГДАНА СЕГІНА

Анотація

Мета статті – здійснити музично-стилістичний аналіз опусів для акордеону львівського композитора Богдана Сегіна через призму його творчості, як приклад талановитого залучення інструменту в напрямку «нова музика». Методологія дослідження базується на комплексному поєднанні різних методів: виконавського та музикознавчого аналізу, вивчення джерелознавчої бази. Наукова новизна полягає у висвітленні не лише особливостей трактування інструменту в концертній творчості композитора, а й поданні біографічного нарису про композитора, а також огляду творчості. Висновки: В останні десятиріччя у Львові сформувалася солідна виконавська акордеонно-баянна школа, що не могло не посилити запиту на актуальний виконавський репертуар. На відміну від педагогічного репертуару, який повністю сформований та апробований у тривалій практиці, є гостра потреба розширити арсенал концертних творів. В ХХ столітті авторами нових опусів для акордеону зазвичай були виконавці-практики, а в ХХІ ст. маємо можливість спостерігати за пожвавленням інтересу до інструменту з боку професійних композиторів. Яскравий приклад такого підходу спостерігаємо у творчості Богдана Сегіна — самобутнього композитора, активного музичного менеджера, який своїми неординарними композиційними ідеями та напрочуд талановитими способами їх реалізації підсилює композиторський інтерес до цього інструменту. Звертаючись до акордеону, Б. Сегін творить актуальний концертний репертуар, який підкреслює серйозну академічну природу інструменту без надмірної концентрації на демонстрації технічних вмінь виконавця та накопичення новаторських прийомів гри.