МЕЛІЗМАТИЧНА ФІГУРА «ХАБУВА» В ПІСНЕСПІВАХ ВЕЛИКОЇ П’ЯТНИЦІ ІРМОЛОГІОНУ 1649 р.
Ключові слова:
мелізматична формула, слов’янська нотація, невма, фіта, хабува, Ірмологіон.Анотація
У статті представлено порівняльний аналіз мелізматичної формули хабуви в слов’янських піснеспівах Царських часів у Велику П’ятницю. Ця формула вирізнялася в рукописах графічним записом, який поєднував кілька знаків: стрілу, зміїці, фіту і крижі. Подібний знак трапляється і у візантійській нотації для позначення мелізмів. У вибраних нами рукописах виявлено графічний знак хабува в слов’янській невменній нотації XII–XVI ст., і в п’ятилінійній транскрипції київською лінійною нотацією в Ірмологіоні 1649 р. Завдяки лінійному запису виявлена мутація в розспіві хабуви. Інтонаційно подібні поспівки трапляються також у стихирах другого і п’ятого гласів. У всіх випадках мелізматичні фрагменти пов’язані із смисловими акцентами тексту.
Посилання
Бражников М. Лица и фиты знаменного распева: исследование. Ленинград : Музыка, 1984.
Зинченко В. Фиты Октоиха в украинском церковно-монодийном пении конца XVI – первой половины XVIII веков: дис... канд. иск. Киев, 2013.
Качмар М. Азбука кулизмяного ірмологіону. Українська Музика 2018/1. c. 115–119.
Качмар М. Композиционные особенности церковной монодии византийского обряда (на примере песнопений киевской нотации)”. Theorie und Geschichte der Monodie (2016) / ed. M. Czernin, M. Pischlöger. Band 9/1. S. 111–120.
Качмар М. Структурна організація піснеспівів церковної монодії на основі порівняльного аналізу візантійської, слов’яно-руської та київської нотацій: дис... канд. мист. Львів, 2015.
Лаврівський невменний Ірмологіон кінця XVI століття: Факсиміле, коментар, дослідження / Ю. Ясіновський, М. Качмар; ред. К. Ганнік. Львів : УКУ, 2019.
Пожидаева Г. Певческие традиции Древней Руси : очерки теории и стиля. Москва, 2007.
Разумовский Д. Церковное пение в России. Москва, 1867.
Старикова И. В. Развитие мелизматики в византийской и древнерусской певческих традициях: опыт компаративного исследования. Вестник ПСТГУ. Серия V: Вопросы истории и теории христианского искусства. 2019. Вып. 34.
Успенский Н. Проблема методологии обучения исполнительскому мастерству в древне-русском певческом искусстве. Musica antiqua. Acta scientifica, Congressus II, Bydgoszcz, 1969. c. 465–501.
Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу. Львів, 2011.
Ясіновський Ю. Українська церковна монодія в музично-аналітичному дискурсі (ранньо-модерна доба). Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2014.
Alexandru M. The Palaeography of Byzantine Music: A Brief Introduction with Some Preli-minary Remarks on Musical Palimpsests. El palimpsesto grecolatino como fenómeno librario y textual. Institución "Fernando el Católico", 2006. P. 113–139.
Floros c. Universale Neumenkunde, 3 Bd. Kassel, 1970.
Hannick Ch. Chomonie und historische Phonetik des Altrussischen. Лингвистическая полифония. Москва, 2007. c. 212–221.
Jung A. Kolaphismos: A Long Melisma in a Syllabic Genre. Palaeobyzantine Notations III: Acta of the Congress Held at Hernen Castle, Eastern Christian Studies. Leuven, Paris, Dudley, MA: Peeters Publishers, 2004. P. 49–66.
Papathanasiou I., Boukas N. Early diastematic notation in Greek Christian hymnographic texts of Coptic origin. A Reconsideration of the Source Material. Palaeobyzantine Notations III, Acta of the Congress held at Hernen Castle / ed. G. Wolfram. Peeters, 2004. P. 1–25.
Schidlovsky N. Medieval Russian Neumation: A Preliminary study in the Deuteros. Paleo-byzantine notation II. P. 71–79.
Sticherarium. Codex monasterii Chilandarici 307: Phototypice depictus / ed. R. Jakobson [=MMB, 5]. Copenhagen, 1957.
Troelsgard Ch. Thirteenth-Century Byzantine Melismatic Chant and the Development of the Kalophonic Style. Paleobyzantine Notations III. Acta of the Congress Held at Hernen Castle, Leuven-Paris, Peeters, 2004 (Eastern Christian Studies 4). P. 67–90.
