БАНДУРА В ЕСТЕТИЧНОМУ ПОЛІ МІЖ АКАДЕМІЧНОЮ ТА ПОПУЛЯРНОЮ МУЗИКОЮ: ФЕНОМЕН ТВОРЧОСТІ ОКСАНИ ГЕРАСИМЕНКО
DOI:
https://doi.org/10.32782/2310-0583-2026-55-07Ключові слова:
Оксана Герасименко, бандура, камерна сюїта, виконавство, композиторська творчість, педагогіка, академічна традиція, українська музика, стиль, національна культураАнотація
У статті здійснено цілісний музикознавчий аналіз творчості Оксани Герасименко в контексті розвитку українського бандурного мистецтва другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Дослідження спирається на осмислення процесів академізації бандури, розширення її жанрово-стильового спектра, оновлення виконавських технік та поступового введення інструмента до камерно-інструментальної й концертної практики. У цьому ракурсі творчість мисткині постає як показовий приклад синтезу традиційного національного мелосу та сучасних композиційних тенденцій, що репрезентують відкритість української музичної культури до діалогу з європейським і світовим мистецьким простором. Послідовно окреслено етапи формування авторського стилю композиторки – від періоду професійного становлення у Львові до кубинського та сучасного львівського періодів, що зумовили міжкультурну відкритість її мислення та жанрову багатовекторність доробку. Підкреслено значення виконавського досвіду як чинника формування індивідуальної інтонаційної мови, уваги до тембрових ресурсів бандури та зручності фактурного викладу. Органічне поєднання виконавської, композиторської й педагогічної діяльності визначає універсалізм творчої постаті О. Герасименко та її вагомий внесок у модернізацію академічного бандурного репертуару. Особливу увагу зосереджено на «Камерній сюїті» для бандури та фортепіано як репрезентативному зразку індивідуального стилю авторки. У процесі аналізу розкрито принципи формотворення, логіку тематичних трансформацій, ладогармонічну мову, інтонаційні витоки та драматургічну цілісність циклу. Доведено, що у структурі твору поєднуються ознаки старовинної сюїти, романтичної програмності й сонатно-симфонічного мислення, інтегровані з українським фольклорним мелосом і сучасними гармонічними засобами. У підсумку обґрунтовано значення творчості композиторки як важливого чинника оновлення сучасного бандурного мистецтва, розширення його художньо-виразових можливостей та актуалізації національної традиції в ширшому культурно-мистецькому контексті
Посилання
Бистрицька О. Виконавська та педагогічна діяльність Оксани Герасименко: до історії української бандурної педагогіки. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ, 2004. Вип. 35. С. 270–276.
Бобечко О. Універсалізм творчої постаті Оксани Герасименко (з нагоди ювілею мисткині). Молодь і ринок. 2019. № 6 (171). С. 102–109. DOI: https://doi.org/10.24919/2308-4634.2019.174501.
Дутчак В. Г. Творчий портрет Оксани Герасименко: бандурне мистецтво на перехресті культур та епох (ювілейні узагальнення). Вісник Прикарпатського університету. Серія: Мистецтвознавство. 2009. № 15–16. С. 136–147.
Дутчак В. Розвиток професійних засад бандурного мистецтва 1970–1990 років: творчість і виконавство : автореф. дис. … канд. мистецтвознавства : 17.00.03 ; Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. Київ, 1996. 16 с.
Смаглій Г. Рецензія на «Концертні варіації» та «Камерну сюїту» для бандури і фортепіано О. В. Герасименко. Власний архів О. В. Герасименко (архів не упорядкований). Цит.: за Герасименко О. Передмова. / Камерна сюїта : в 3-х ч. : для бандури та фортепіано. Львів : ТеРус, 2006. С. 3–4.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.




