АРАБЕСКИ У ФОРТЕПІАННІЙ МУЗИЦІ: ОСОБЛИВОСТІ ВТІЛЕННЯ

Анотація

Досліджується специфіка втілення арабесок у музичному мистецтві, зокрема, фортепіанному, крізь призму взаємодії культурних традицій Сходу та Заходу, орієнталізму та оксиденталізму. Підсумовано погляди на зображення живих істот у Корані та розвиток орнаментальної декорації у сакральному мистецтві Ісламу. Розглянуто погляди мислителів, поетів, мистецтвознавців та літературознавців (Й. В. Гьоте, Ф. Шлегеля, Д. Раскіна, Е. Гансліка, В. Просалової, Ю. Безхутрого та ін.) щодо ґенези арабесок в різних видах європейського мистецтва з акцентом на багатовекторності жанру. Простежено вплив арабесок на художню літературу як у творчості зарубіжних авторів (Е.А. По, Я.Н. Неруди та ін.), так і українських письменників минулого і сьогодення (М. Гоголя, П. Богацького, С. Васильченка, М. Хвильового, С. Жадана та ін.). Вказано, що в фортепіанній музиці арабески поділяються на три основні групи: окремі сольні п’єси (Р. Шуман, Ф. Ліст, Г. фон Бюлов, А. Сарторіо, Т. Лак, Я. Сібеліус, С. Шамінад, М. Ластовецький та ін.), арабески в циклах мініатюр (Й.Ф. Бургмюллер, П.-Л. Роньон, Е. Макдауелл, Е. Гранадос та ін.), моноцикли арабесок (К. Дебюссі, С. Геллер, М. Мошковський та ін.). Проаналізовано «Арабеску № 1» К. Дебюссі та дві арабески С. Шамінад. Констатовано, що дефініція терміну «арабеска» окреслює композиції, відмінні за формою, тривалістю, образно-емоційним змістом, піаністичною складністю тощо. Діапазон арабесок простягається від цілком дитячих п’єс, до розгорнутих, віртуозних концертних творів, від інструктивних «арабесок – етюдів», до рафінованого імпресіоністичного звукопису