“STABAT MATER” ОЛЕНИ ІЛЬНИЦЬКОЇ У КОНТЕКСТІ ЖАНРОВО-СТИЛЬОВИХ ПОШУКІВ КОМПОЗИТОРКИ

Анотація

У статті розглянуто жанрово-стильові особливості камерно-вокального твору “Stabat Mater” Олени Ільницької. З’ясовано, що в ньому композиторка використала характерні для власного стилю прийоми: промовляння, brumendo, glissando в партії сопрано, гру на роялі із затисненими струнами. Мета публікації полягає у вивченні жанрово-стильових особливостей “Stabat Mater”, виявленні взаємодії поетичного і музичного тексту, їхніх глибинних сенсів. Методологію складають текстологічний, структурно-аналітичний, порівняльний, інтерпретаційний методи, поєднання яких дає змогу розкрити мету статті. Наукова новизна. У статті вперше проаналізовано камерно-вокальний твір “Stabat Mater” для мецо-сопрано, гобоя та фортепіано О. Ільницької у контексті жанрово-стильових пошуків композиторки. Висновки. У “Stabat Mater” О. Ільницька використовує символіку: ламентні спадні інтонації; риторичні фігури катабазис, анабазис, хреста; остинатні мотиви забивання цвяхів. Поодинокі приклади нетрадиційних виконавських прийомів (промовляння, brumendo, вокаліз, glissando) посилюють невимовний біль Божої матері. Промовляння перших лексем у перших двох розділах є структурним маркером піснеспіву. Зазначені виконавські прийоми, а також гра на роялі із затисненими струнами присутні в інших творах композиторки, що свідчить про спільність її стильових рис. Важливі лексеми авторка підкреслює розширеними виконавськими прийомами. У “Stabat Mater” такими стали остинатні мотиви в партії фортепіано із затисненими струнами, що імітують удари по цвяхах, мікрохроматика в партії сопрано. Характерна для стилю О. Ільницької дискретність музичного часу є виразником важких емоційних станів. Всупереч складних сюжетів творів О. Ільницька схильна до трансформацій і духовного очищення героїв. Їхній шлях до Світла надає її творам онтологічного оптимізму.