ПОСТРАДЯНСЬКІ І НОВІ СИМУЛЯКРИ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І МУЗИКОЗНАВСТВА
Ключові слова:
симулякр, національне мистецтво, функціональний артефакт, творчість українських композиторів, гуманітарні і точні науки, наукова стаття.Анотація
Розглядається категорія симулякру як однієї з найбільших потенційних загроз плідному і вільному розвитку українського національного мистецтва, музичної культури та гуманітарних наук. Основне питання, над яким розмірковує автор: що в нашій музичній культурі і музикознавстві є сутнісним явищем, вартим пізнання, збереження і розвитку, а що симулякром, в тому пейоративному, негативному сенсі удавання, імітації, підробки, який надають йому сучасні дослідники? Основним визначенням симулякру обрано позицію французького філософа Жана Бодріяра, а також українських і польських політиків і культурологів. Представляється система взаємодії симулякрів – і тих явищ та об’єктів, для яких обираємо робочу дефініцію «функціональний артефакт». Для аналізу цих суперечливих процесів окреслюються чотири основні ознаки симулякру, їх втілення розглядається на прикладі негативних конотацій щодо української культури категорій «шароварщини», «козакофільства» та «селянськості», а також на прикладі новітніх симулякрів української гуманітарної науки.
Посилання
Бодріяр Жан. Симулякри і симуляція. Пер. з фр. В. Ховхун. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 230 с. 2. Маньковская Н. Эстетика постмодернизма. СПб: Алетейя, 2000. 347 с.
Данильян О. Г., Дзьобань О. П. «Симулякр»: концептуалізація феномена у постнеокласичній філософії. Інформація і право. № 2(17). 2016. С. 66–76.
Горбулін В. Россия ведет против Украины войну смыслов с использованием симулякров. URL: zn.ua/UKRAINE/rossiya-vedet-protiv-ukrainy-voynu-smyslov-s-ispolzovaniem-simulyakrov- gorbulin-16498l_.html (дата звернення 03.07.2020).
Кралюк П. Симулякри українства. Радіо Свобода, 27.03.2012 URL: https://www.radiosvoboda.org/ a/24528167.html (дата звернення 22. 06. 2020)
Міністерство освіти і науки України. Наказ 06.02.2017 № 174 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2017 р. за № 245/30113. «Про внесення змін до Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0245-17#Text (дата звернення 04.07.2020).
Мокрик Р. Університет, симулякри та нові еліти. Збруч. 15.06.2017. URL: https://zbruc.eu/node/67297 (дата звернення 02.07.2020).
Орвелл Джордж. 1984. Київ: вид-во Жупанського, 2020. 320 с.
Свідзинський А. В. Синерґетична концепція культури. Луцьк: Вежа, 2008. 696 с.
Семененко И. И. Афоризмы Конфуция. Москва: 1987. 302 с.
7 секретів якісної наукової статті. Дегрі-сервіс, 19.10.2019 URL: https://dgs.org.ua/uk/7-sekretiv-yakisno%D1%97-naukovo%D1%97-statti/ (дата звернення 04.07.2020).
Сюмар В. Країна-симулякр Українська правда, 12.04.2011. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2011/04/12/6097006/ (дата звернення 29.06.2020).
Чміль Г. Симуляційна природа сучасності: фарс чи повільно діюча отрута свідомості? Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки. Вип. 3. Київ: 2010. С. 254–261. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apmpmn_2010_3_41 (дата звернення 29.06.2020).
Rogucki Jacek. (Nie)aktualność piękna. Wrocław, Wydział Malarstwa i Rzeźby Akademii Sztuk Pięknych im. Eugeniusza Gepperta we Wrocławiu, 2016. 250 s.
