ВІД ЗАБУТТЯ ДО ВИЗНАННЯ: АНСАМБЛЕВА ГІТАРНА СПАДЩИНА ЛОЇЗИ П’ЮЖЕ У СВІТЛІ ЛЬВІВСЬКИХ АРХІВНИХ ЗНАХІДОК

Анотація

У статті запропоновано розгляд ансамблевих творів з гітарою забутої французької композиторки ХІХ ст. Лоїзи П’юже, віднайдених в архіві бібліотеки Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. Мета статті – відродити постать та спадщину композиторки та довести значення її творчості в процесі становлення львівського ансамблевого гітарного мистецтва в середині ХІХ ст. Наукова новизна полягає в першому оприлюдненні в сучасному українському музикознавстві відомостей про постать П’юже; про віднайдені її ансамблеві твори для голосу, фортепіано і гітари; у спробі їх жанрової класифікації та в першому розгляді творів композиторки в аспекті імплікації їх яскравої образності зі знахідками сучасних виконавців та інтерпретаторів. Спираючись на зібрану в скромних фрагментах інформацію про життєтворчість Лоїзи П’юже з довідниково-енциклопедичних видань та праці Елєн Шарнассе з’ясовано найважливіші факти творчої біографії мисткині. Установлено жанрові різновиди її ансамблевих творів, особливості стильової специфіки, авторів текстів пісень, видавців і якісний рівень видань, персоналії книгарів, що поширювали її твори у Львові, а також роль Маттео Каркассі в доведенні гітарної партії до професійного рівня. Узагальнено значення джерелознавчих пошуків та здійснення джерелознавчої практики для розширення бази наукових знань й актуалізації наукових фактів. Виявлення невідомих артефактів актуалізує значення джерелознавчої практики як пошуку і вивчення джерел, здійснених в синергії роботи музикознавця і виконавця. Доведено, що привнесення конотації «віднайденої культурної реліквії», повернення творів Лоїзи П’юже до виконавського континууму та рефлексії щодо піднесення творчого статусу цієї непересічної композиторки ХІХ ст. допоможуть відновити живий, сповнений чуттєвої амбівалентності характер її музики та надати віднайденим реліквіям історичного й художнього резонансу.