ПОСТБОП У ТВОРЧОСТІ УІНТОНА МАРСАЛІСА

Анотація

У статті досліджено феномен постбопу як одного з провідних напрямів розвитку джазового мистецтва другої половини ХХ століття та окреслено його ключові стильові характеристики, зокрема тяжіння до модальної гармонії, розширених ритмічних структур і синтезу елементів різних джазових течій. Окрема увага приділена творчості видатного американського трубача Уінтона Марсаліса, який постає як одна з центральних фігур джазового ренесансу 1980-х років. Проаналізовано характерні композиційні прийоми та імпровізаційні підходи Марсаліса, а також сполучення традиції та модерних елементів. Акцентовано, що Марсаліс, на відміну від більшості сучасних йому трубачів, поєднав глибинну академічну підготовку з традиціями джазового виконавства, що зумовило його унікальний стиль і визначило його як одного з головних реформаторів і популяризаторів акустичного джазу. У статті обґрунтовано, що постбопова естетика у творчості Марсаліса виявляється в складних акордових послідовностях, нетрадиційних метроритмах, структурній свободі композицій, а також інтенсивній колективній взаємодії між учасниками ансамблю. Праналізовано характерні риси його імпровізаційної мови, що поєднує традиційні мелодичні контури із сучасними гармонічними рішеннями та інтертекстуальними алюзіями на творчість Майлза Девіса, Джона Колтрейна та інших визначних представників джазового авангарду. Підкреслено також роль Марсаліса як педагога та культурного діяча, який активно сприяє популяризації джазу, уникаючи при цьому ф’южн-експериментів з електронікою, натомість залишаючись вірним акустичній традиції.Установлено, що діяльність Уінтона Марсаліса у сфері постбопу не лише оживила інтерес до традиційних форм джазу, а й започаткувала нову хвилю інтерпретацій та інноваційних пошуків, спрямованих на збереження та водночас оновлення джазової спадщини в контексті сучасних культурних процесів.