ТІЛЕСНА ІНТОНАЦІЙНІСТЬ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕСТРАДИ У ДЗЕРКАЛІ ТВОРЧОЇ СПІВПРАЦІ БОГДАНА ВЕСОЛОВСЬКОГО ТА ІРЕНИ ЯРОСЕВИЧ

Автор(и)

  • Марія Володимирівна Стоколяс Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка https://orcid.org/0000-0002-2436-8104

DOI:

https://doi.org/10.32782/2224-0926-2025-2-53-10

Ключові слова:

галицька музична культура, українська інтонаційність, тілесна інтонація, естрадна музика

Анотація

Статтю присвячено дослідженню феномену тілесної інтонаційності в українській модерній естраді 1930-х років на прикладі творчої співпраці композитора Богдана Весоловського та співачки Ірени Яросевич. У фокусі – міжвоєнний Львів як культурний центр, де відбувалося інтенсивне жанрове та інтонаційне оновлення української пісні, зокрема через адаптацію популярних західних жанрів (танго, фокстрот, румба, джаз) до українського музичного середовища. У статті аналізується трансформація української пісні у відповідь на нові естетичні виклики епохи, простежується, як тілесна інтонація популярних танцювальних світових жанрів набуває нової форми в поєднанні з українською інтонаційністю, мелодизмом та психологізмом. Приділено увагу аналізу адаптації тілесної розкутості заокеанських жанрів до характерної для галицького менталітету стриманості і моральної «урамкованості». Саме у цьому контексті розглядається діяльність капели «Ябцьо-джаз», створеної у 1930 р., та її вплив на формування української популярної музики нового зразка.Через аналіз конкретних пісень («Прийде ще час», «Я знов Тобі», «Добраніч, кохана», «Дівчина була як цукорок») простежено, як музичні й поетичні засоби Весоловського втілюють модерну концепцію чуттєвості, у якій співіснують тілесність світових танцювальних жанрів з українською інтонаційною домінантою. Виявлено, що у межах «легкого» розважального жанру композитор зберігає високу художню «планку». Окрему увагу приділено образу Ірени Яросевич (Ренати Богданської) як утіленню символу жіночої тілесності в українській естраді, що поєднує традиційну скромність із чуттєвістю виконання. Стаття окреслює важливий етап становлення української естрадної пісні як модерного явища, у якому відбувається не лише жанрова трансформація, а й оновлена тілесна артикуляція української ідентичності. Стаття пропонує новий підхід до аналізу музичної інтонації через призму тілесності, відкриваючи широке поле для подальших наукових рефлексій у сфері музикознавства, культурології та історії українського модернізму.

Посилання

Возняк Т. Культурологічні есе. Київ : Дух і літера, 2018. 252 с.

Гнатюк О. Відвага і страх. Київ : Дух і літера, 2017. 496 с.

Зелінський О. Богдан Весоловський, Рената Богданська та Леонід Яблонський – представники української розважальної музики в Галичині (1930-ті роки). Записки наукового товариства імені Шевченка. Т. CCLVШ. Праці музикознавчої секції. Львів, 2009. С. 369–386.

Катрич О. Медіатекст музичного твору та його медіумтексти. Науковий вісник Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. 2023. Вип. 138. С. 19–27.

Козаренко О. Феномен української національної музичної мови. Львів : Наукове товариство імені Т. Шевченка, 2000. 271 с.

Конончук В. Пісенна творчість Анатоля Кос-Анатольського в контексті становлення розважальної музики Галичини : дис. ... канд. мистецтвознавства : 17.00.03. Львів, 2006. 198 с.

Лисько З. Концерти українських ревелєрсів Євгена Козака. Українська музика. 1939. № 3. С. 34–38.

Москаленко В., Москаленко В. Лекції з музичної інтерпретації : навчальний посібник. Київ, 2013. 272 с.

Осташ І. Бонді, або Повернення Богдана Весоловського. Київ : Дуліби, 2005. 327 с.

Терен-Юськів Т. Урвалась мелодія. Екран.1972. № XI. С. 19.

Харчишин О. Український пісенний фольклор в етнокультурі Львова. Львів : Простір – М, 2011. 367 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-05-29