ДВАНАДЦЯТЬ ВАЛЬСІВ ДЛЯ КОНТРАБАСА СОЛО ДОМЕНІКО ДРАҐОНЕТТІ: ВИКОНАВСЬКИЙ АСПЕКТ

Анотація

Досліджуються виконавські особливості першого циклу для контрабаса соло в історії європейського мистецтва – Дванадцяти вальсів Доменіко Драґонетті, створених мистцем у 1840 р. в Лондоні та вперше опублікованих у 2007 р. Це потребувало звернення до творчості мистця крізь призму історії сольного контрабасового виконавства, аналізу циклу та його окремих пʼєс із композиційного, стилістичного, технічного та інших поглядів, що формують уявлення про виконавські вимоги до вказаних творів. Проаналізовано цикл як цілісність, сталі характерні ознаки всіх пʼєс (формотворення, метрика, темпи) та індивідуальні риси кожного вальсу, що втілюються в оригінальному тематизмі та способах його розвитку, особливих віртуозних прийомах тощо. У висновках стверджується про високу художню цінність і вагоме педагогічне значення Дванадцяти вальсів Доменіко Драґоннетті. Особливим, з огляду на технічні труднощі, вбачаємо таке: постійне витримування швидких темпів при метричній пульсації восьмими тривалостями, що вимагає ще більшої стрімкості і легкості звучання; насиченість довгими і швидкими пасажами, які вимагають активного руху лівої руки по значній частині грифу; поліфонічне мислення – часті випадки застосування скритого двоголосся; наявність широких, переважно висхідних, стрибків, ефект від яких збільшується завдяки проставленим акцентам; багата синкопами та зворотними пунктирами ритміка. Цикл демонструє новаторство композиторського мислення Д. Драґонетті, потребу у високому рівні володіння інструментом і природню зручність для виконання. Водночас кожна пʼєса являє собою яскравий взірець поєднання «блискучої» віртуозності з витонченим світовідчуттям, яке втілено в одному з найбільш романтичних танцювальних жанрів, – вальсі.