ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА МИХАЙЛА ДРАЙ-ХМАРИ ЯК ДЖЕРЕЛО УКРАЇНСЬКОГО МУЗИКОЗНАВСТВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2224-0926-2024-2-49-15Ключові слова:
музикалії М. Драй-Хмари, Розстріляне Відродження, українська музична культура, Музично-Драматичний інститут ім. Лисенка, «київські неокласики», Українська Академія наук.Анотація
Стаття продовжує тему музикалій поета та науковця Розстріляного Відродження Михайла Драй-Хмари (1889–1939), розпочату в статті «Михайло Драй-Хмара: музикалії життя і поетичної творчості», опублікованій в часописі «Українська музика» (№ 1(48) 2024) і є результатом опрацювання його епістолярної спадщини. До неї належить Щоденник (1924–1928) та Листи із заслання до родини (1935–1937), що збереглися під час обшуків 1930-х років і були вивезені за кордон дружиною митця Ніною Длугопольською. Аналіз документів доводить, що музичні інтереси Драй-Хмари охоплюють багатоплановий простір. Будь-яке музичне явище викликало в нього миттєву реакцію – чи вуличні музики, чи професійний оркестр, літургія чи ґалаґанівський вертеп, музикалії сімейного осередку чи творчі проекти. Щоденник і Листи віддзеркалюють еволюцію вченого у відношенні до музичних явищ; в них прослідковується поступове поглиблення погляду на музичні події, на проблеми української музики на тлі жорстокого більшовицького терору. З початку 1920-х рр. М. Драй-Хмара знаходився у центрі літературних пошуків та дискусій, захищав класичну культуру і сенс у поезії. Він спілкувався з «київськими неокласиками», викладав в київських вишах, працював в різних комісіях Української академії наук. Значну роль в житті вченого займав Музично-Драматичний Інститут ім. Лисенка, з представниками якого науковець підтримував сімейні чи творчі зв’язки, і мистецькі заходи якого регулярно відвідував. Серед музичних персоналій, з якими Драй-Хмарі вдалося прямо чи опосередковано спілкуватися, потрібно зазначити видатних музикознавців М. Грінченка (родича) та Д. Ревуцького, композитора М. Вериківського, сім’ю Колодубів та ін.
Посилання
Ашер О. Портрет Михайла Драй-Хмари. URL: https://ukrlit.net//article1/2036.html.
Безсмертні. Збірник спогадів про М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмару. Мюнхен, 1963. 373 с. URL: https://archive.org/.
Грінченко А. Спогади про батька Миколу Олексійовича Грінченка. Постаті. С. 77–84. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/ bitstream/handle/123456789/27609/12-Grinchenko.pdf?sequence=1.
Л. Демська-Бундзуляк. Масова література та канон в українських літературних історіографіях 20-х рр. ХХ століття. Слово і Час, 2012, nº9. С. 68–75. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/145400/09-Demska.pdf.
Драй-Хмара Михайло. З літературно-наукової спадщини. Записки НТШ, Т.197. 409 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/.
Карась Г.В. Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття. Монографія. Івано-Франківськ: Тіповіт, 2012. 1164 с.
Колодуб Галина Володимирівна – Енциклопедія Сучасної України. URL: https://esu.com.ua//article-5680.
Корній Л. П., Сюта Б. О. Українська музична культура. Погляд крізь віки. Київ, 2014. 592 с.
Лисенко І. Словник співаків України. Київ: Рада, 1997, 354 с. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/.
Ляхоцький В. Оборонець духовної нації / Пам’ятки. Епістолярна спадщина Івана Огієнка (Митрополита Іларіона) (1907–1968). Т. 2. С. 3–9. URL: https://shron3.chtyvo.org.ua/Ohiyenko_Ivan/Epistoliarna_spadschyna_Ivana_Ohiienka_mytropolyta_Ilariona_19071968.pdf.
Макаренко Л. Композитор Левко Колодуб – співець душі українського народу. URL: https://pero.org.ua/podii-ta-syspilstvo/kompozytor-lev-kolodub-spivets-dushi-ukrayinskogo-narodu/.
Митці на прицілі. Михайло Драй-Хмара. Харків, «Фоліо», 2018. 500 с.
Українська Музична Енциклопедія, Т. 1 (А–Д). 680 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua//cgi-bin/ua/elib.exeZ21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=00003369.
Хорунжий Ю. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2004. 208 с. URL: https://ukrliteratura.com/ uploads/posts/files/1/1/9/8/7/11987.pdf.