СИМФОНІЧНА ТВОРЧІСТЬ МА СІКОНГА У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ КИТАЙСЬКОГО МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті розглядається симфонічний доробок Ма Сіконга (Ma Sicong) (1912–1987) у парадигмі розвитку китайської музичної культури ХХ ст. Репрезентуючи європейську музичну традицію на ґрунті китайського музичного мистецтва, композитор потрапив під репресії та емігрував до США. До еміграції композитор перебував у авангарді китайського симфонізму першої половини ХХ ст. Найбільш дослідженою є скрипкова творчість композитора, як «Короля скрипалів». Ма Сіконг є творцем першого китайського скрипкового концерту, в якому яскраво проявилося його обдарування блискучого симфоніста. Виконавський та науковий інтерес до його творчості, в тому числі, симфонічної, настав після відлиги. Симфонічний доробок Ма Сіконга становить вагому сторінку китайської симфонічної музики ХХ ст. Він займає щораз помітну позицію у репертуарі оркестрів Піднебесної та зарубіжжя. Вказуються соціокультурні чинники, які інспірували появу симфонічних композицій композитора, до яких належать: дві симфонії, увертюри, програмні сюїти («Радісна увертюра» (або «Сюїта радості»), «Пісні гір і лісів»), поеми «Туга за Батьківщиною», «Танець Північного фронту», «Симфонічне капричіо», перші взірці китайських концертів для скрипки і для двох скрипок, фортепіанний та віолончельний концерти з оркестром, симфонічні твори «Жовтий лелека», «Танець за стіною», «Елегія для Цзяо Яйлу» та ін. Констатується, що вони володіють продуманою драматургічною концепцією, своєрідними художньо-семантичними, жанрово-стильовими, інтонаційно-ритмічними, ладотональними, композиційно-смисловими та темброво-фактурними особливостями. У зв’язку з історичними колізіями – репресіями під час Культурної революції та забороною музики композитора на Батьківщині, була втрачена чимала кількість його творів. Тому точний перелік його симфонічних композицій невідомий, їх пошуки тривають і донині.