ОСОБЛИВОСТІ КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ ЖІНОК-КОМПОЗИТОРОК НА ПРИКЛАДІ СКРИПКОВИХ СОНАТ ЛУЇЗИ АДОЛЬФИ ЛЕ БО ТА АМАНДИ РЬОНТҐЕН-МАЙЄР

Анотація

Статтю присвячено впливу камерно-інструментальної творчості композиторок Луїзи Адольфи Ле Бо (Німеччина) та Аманди Рьонтґен-Маєр (Швеція) на розвиток виконавського мистецтва скрипаля. Порівняно з іншими сонатами музика саме жінок-композиторок все більше привертає увагу виконавців у ХХ столітті, оскільки демонструє надзвичайно високий потенціал і можливість зростання уваги до неї та її розвитку й надалі, адже поява в Україні цих скрипкових творів дає можливість відчути культурний ресурс, який на сучасному етапі розкрито не повною мірою. Метою статті є здійснення історико-методологічного аналізу спадщини Л. Ле Бо й А. Маєр та популяризація маловідомих творів для скрипки даних композиторок на теренах України. На тлі останніх політичних подій українська академічна музична спільнота все частіше вдається до спроб якомога більше розширити як концертний репертуар, так і репертуар мистецьких навчальних закладів. У зв’язку з цим актуальним є звернення до творів для скрипки жінок-композиторок кінця XIX століття Луїзи Адольфи Ле Бо (Німеччина) та Аманди Рьонтґен-Маєр (Швеція). Головними темами музичних творів Луїзи Адольфи Ле Бо є її особисті переживання і краса природи. У перших творах композиторки помітний вплив Бетховена і Клари Шуман. Після своїх ранніх фортепіанних п’єс Ле Бо писала фортепіанні концерти, фантазії для фортепіано з оркестром, концертні увертюри, біблійні сцени, симфонії та хори. Ле Бо не тільки наважилася звернутися до цих великих форм, а й мужньо долала труднощі, що виникали на той час на шляху жінок-композиторок. На сучасному етапі розвитку виконавського мистецтва популярність шведської скрипальки і композиторки Аманди Рьонтґен-Маєр повертається, адже дослідники та виконавці прагнуть пізнати її творчість, що спонукало до нових публікацій та виконань її музики, а також до відновлення зусиль з пошуку її втрачених рукописів. Таким чином, основними завданнями, які поставлені у статті є вивчення стилістичних параметрів у камерно-інструментальній творчості жінок-композиторок кінця XIX століття на прикладі вивчення жанру скрипкової сонати Луїзи Адольфи Ле Бо та Аманди Рьонтґен-Маєр. Практичне значення дослідження полягає в можливості застосування його матеріалів у педагогічній та виконавській практиці скрипаля.