ЕСТЕТИКО-СТИЛЬОВІ ОРІЄНТИРИ ХОРОВОЇ ІТАЛІЙСЬКОЇ МУЗИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2224-0926-2023-2-45-14

Ключові слова:

відродження старовинної музики, григоріанський хорал, старовинні лади, риторичні фігури, мадригал, традиції вокальної музики XVI–XVII століть

Анотація

У статті розглядаються естетико-стильові орієнтири хорової італійської музики першої половини ХХ століття. Після Першої світової війни ідея відродження старовинної національної музики і пов’язана з нею мета відновлення загальноєвропейської значимості італійського мистецтва стають провідними у культурі Італії. Пошук у царині старовинної музики надавав композиторам не тільки національну ідейну базу, ментальне джерело музики, а й усвідомлення величі спадщини італійських майстрів XVI–XVIII століть, мистецтво яких панувало на європейському музичному Олімпі в епохи Ренесансу, Бароко та Просвітництва. Ідея воскресіння минулої величі вітчизняного мистецтва об’єднувала італійських митців всіх поколінь. Посилена увага до релігійної тематики, вічних тем, відродження хорових та симфонічно-хорових жанрів – загальна тенденція в тогочасній італійській музиці. 1920‑ті роки – важливий етап розвитку національної музичної культури, який визначається в італійському музикознавстві як перша хвиля національного музичного оновлення. На цей час припадає зріла творчість покоління композиторів, яких називають «поколінням 1880‑х років». Їхня творчість була одним із найважливіших музичних орієнтирів для італійських композиторів наступного покоління, з іменами яких пов’язана друга хвиля італійського музичного оновлення (1930–1940). Найбільш яскраві митці цього покоління, Г. Петрассі й Л. Даллапіккола, виступили фундаторами неоренесансної і необарокової течії в італійській музиці, пов’язаної з відродженням мадригальної традиції вокального мистецтва XVI–XVII століть. Логіка музичного розгортання мадригалів, контрапунктична свобода у розвитку вокальних голосів стали справжнім відкриттям, скарбом одкровенням для митців, які прагнули оновлення стильової та стилістичної бази. У хорових творах композиторів органічно поєднуються інтонаційно-смислові елементи докласичної музики (григоріанські наспіви, старовинні лади, риторичні фігури), принципи старовинної поліфонії з елементами і прийомами авангардних технік.

Посилання

Перейма О.З. Італійська опера XX століття: основні тенденції і напрями розвитку : автореф. дис. … канд. мистецтвознавства : 17.00.03 «Музичне мистецтво» ; Львівська держ. муз. академія ім. М.В. Лисенка, 2007. 16 с.

Шейко А.О. Гоффредо Петрассі. Відлуння Ренесансу. Київ : Музична Україна, 2016. 192 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-25