ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОЇ МОВИ КИТАЙСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПІСНІ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XX СТОЛІТТЯ ХУАН ЦЗИ «ТРИ БАЖАННЯ ТРОЯНД»

Анотація

У статті досліджуються особливості музичної мови одного з основоположників жанру художньої пісні у Китаї – Хуан Цзи на прикладі композиції «Три бажання троянд». Окреслюються історичні та соціальні передумови створення твору: віршів – дослідником класичної літератури поетом Лонг Ці, музики – композитором та музикознавцем Хуан Цзи. Основні віхи життя і творчості підтверджують, що Хуан Цзи є не лише відомим композитором, але й знаним теоретиком-музикознавцем, а також творцем системи професійної музичної освіти у Китаї. Задум лаконічної вокальної композиції виник як реакція на трагічні події в історії Китаю. Твір відображає низку відчуттів, настроїв, емоцій митців. Образ головної героїні, а саме думки автора, передані з допомогою багатогранного символу – троянди. Сам образ, його єдність з природою передані у музиці, близькій до романтичних традицій. Комплексний аналіз виражальних засобів – мелодики, гармонії, ритму твору свідчить про тонку майстерність композитора, котрий відобразив мінімальні градації її настроїв та станів. Фольклорні елементи поєднуються зі співзвуччями мажоро-мінорної системи з акцентом на тоніко-субдомінантові фунції, притаманні гармонізації народно-пісенних зразків. Розвиток музичної тканини досягається з допомогою варіантного та секвенційного принципів розвитку, що властиво обом традиціям. Відзначено, що вокальну партію та акомпанемент фортепіано збагачує лірико-драматичний тембр скрипки: він не лише служить для повнішого розкриття задуму вірша, але й збагачує фактуру твору. Детальний аналіз твору доводить, що система символів, характерна для китайської поетичної традиції, майстерно поєднується з низкою виражальних музичних засобів, які вказують на їх європейське романтичне походження.