ЖАНР ОБРОБКИ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ МЕЛОДІЙ У ФОРТЕПІАННИХ ТВОРАХ ВАСИЛЯ БЕЗКОРОВАЙНОГО

Анотація

Стаття присвячена фортепіанній спадщині Василя Безкоровайного – композитора, диригента, музично-громадського діяча, піаніста-акомпаніатора, діяльність та творчість якого є забутою і маловідомою в українській музичній культурі. Він активний діяч у музичному житті Галичини, засновник музичних шкіл, хорів, оркестрів. Згодом, з 1948 року, плідно працював у плані популяризації української музики у середовищі повоєнної української еміграції у США. Коротко повідомляється про необхідність відродження різножанрової спадщини митця, яка дійшла до нас у рукописному вигляді понад 360 одиниць. Окреслено шлях повернення архіву Василя Безкоровайного на батьківщину, який зберегла та впорядкувала його дочка Неоніла та привіз в Україну її чоловік Євген Стецьків. З ініціативи родичів композитора – Наталії та Богдана Безкоровайних – у 2020 році було видано 2 томи фортепіанних творів митця. Серед ста шістнадцяти фортепіанних опусів значну частину займає жанр обробок народних пісень та зразків календарно-обрядового циклу. Вибрані показові твори демонструють широке коло жанрових зацікавлень митця, а досліджені музично-виражальні, архітектонічні їх особливості розкривають стильові засади фортепіанної спадщини Василя Безкоровайного. Відзначено, що фортепіанні композиції мають художню та педагогічну цінність. На прикладі аналізу низки обробок народних пісенних та календарно-обрядових зразків продемонстровано, як національно-специфічні виражальні засоби та традиційні загальноєвропейські гармонічні звороти романтичного спрямування формують мовно-стильовий феномен митця. Зазначено, що для композитора під час опрацювання народних мелодій важливою є не простота чи складність, а відповідність духу народної пісні, необхідність залишити непорушною її ладово-інтонаційну та метроритмічну основу. У плані формотворення відзначаємо національні моделі та прийоми розвитку тематичного матеріалу, що ґрунтуються на варіантному принципі, імпровізаційності, на регламентарності структурних побудов. У більшості композицій переважають дво-, тричастинні форми. У палітрі стилістичних рис та мовно виражальних засобів спостерігаємо синтез ладових, гармонічних, метроритмічних засад європейської музики та особливостей українського фольклору з домінуванням останнього.