ПРОБЛЕМИ ВИКОНАВСЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЦЕРКОВНОЇ МОНОДІЇ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ГРИГОРІАНСЬКОЇ СЕМІОЛОГІЇ
Ключові слова:
григоріанський хорал, семіологія, невма, нотація, ансамбль.Анотація
У статті розглядається григоріанська семіологія у контексті її впливу на виконавську практику. Ежен Кардін – довголітній професор музичної палеографії та семіології у Папському інституті церковної музики. У своїх лекціях викристалізовує новий дослідницький напрямок у вивченні латинської монодії через інтерпретацію невменної нотації. Його метод ґрунтується на дослідженнях відмінностей у різних локальних графічних формах. У 1975 р. послідовниками о. Ежена Кардіна була заснована Associazione Internazionale Studi di Canto, метою якого стало об’єднання дослідників латинської монодії та втілення ідей семіологічного вчення у виконавській практиці. Згодом подібні товариства виникають у Німеччині, Франції, Японії, Іспанії, Польщі, творячи своєрідні науково-практичні секції. Кожна із секцій видає свій науковий річник: Studi gregoriani (Італія), Beiträge zur Gregorianik (Німеччина), Études Grégoriennes (Франція), Estudios gregorianos (Іспанія), Studia Gregoriańskie (Польща) та має свої вокальні колективи.
Посилання
Albarosa N. Rozwój interpretacji semiologicznej chorału gregoriańskiego // Studia gregoriański. Poznań, 2008. S. 13–25
Cardine E., Dom. Semiologia gregoriana. Roma: Pontificio instituto di musica sacra, 1968, 1970, 1972 та ін.; польськ. перекл.: Semiologia gregoriańska / перeкл. Maciej Kaziński, Michał Siciarek. Kraków: Wyd. benedyktynów TYNIEC, 2008.188 s.
Coussemaker Edmond. Scriptorum de musica medii aevi novam seriem. Paris, 1864.
Dechevrens А. Le rhythme du chant dit Gregorien d’apres la notation neumatique. Paris, 1895. 256 p.
Gastouée A. Les origines du chant romain: L’antiphonaire gregorien. Paris, 1907. 355 p.
Gastouée A. Histoire du chant liturgique à Paris. Paris, 1904.
Gevaert F. Les Origines du chant liturgique de l'église latine. Ghent, 1890.
Goeschl J. Jedność w wielości: podstawy interpretacji śpiewu gregoriańskiego // Studia gregoriański. Poznań, 2011. S. 73–99.
Jammers E. Der Gregorianische Rhythmus Antiphonale Studien. Leipzig – Strassburg – Zuerich: Heitz & Co, 1937. 188 S.
List Prof. dr. J. B. Göschla, prezesa AISCGre // Studia gregoriański. Poznań, 2009. S. 7.
Mocquereau A. Le Nombre musical grégorien ou rythmique grégorienne: Théorie et pratique. Rome, 1908.
Pothier J. Les Mélodies grégoriennes d'après la tradition. Tournai, 1880.
List prof. dra h. c. Nina Albarosy do polskiego wydania “Studiów gregoriańskich” // Studia gregoriański. Poznań, 2008. S. 9.
Siekerka I. H. Notacja santgalleńska i metzeńska jako współczesne żródło interpretacji chorału gregoriańskiego. Opole, 2005. S. 177–180. 15. Stäblein B. Schriftbild der einstimmigen Musik // Musikgeschichte in Bildern. Bd. III, 4 Leipzig: Deutscher fuer Musik, 1975. 357 S.
Szczyciński B., Nowak M., Sławecki M. Monodia. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Muzycznego Fryderyka Chopina, 2008. 220 S.
Wagner P. Gregorianischen Melodien. T. 1–3. Leipzig, 1911, 1912, 1921. 344, 422, 521 S.
Гончарова В. Памятники латинской монодии в рукописных собраниях Санкт-Петербурга, стран Балтиии и Украины / Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата искусствоведения. Казань, 2000. 26 с.
