ФОРТЕПІАННА СЮЇТА ДУ МІНСІНЯ «РУСАЛОНЬКА» ЯК ПРИКЛАД ПОЄДНАННЯ ЗАСАД НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ МОВИ

Анотація

Мета статті – дослідити фортепіанну сюїту Ду Мінсіня «Русалонька» в аспектах значення фортепіанної музики у творчості композитора, мотивів інспірації до створення сюїти, виявлення специфіки її образно-тематичного змісту та особливостей музичної мови. Методологія дослідження базується на комплексному поєднанні методів: музикознавчо-аналітичного, теоретичного, історичного, що дозволило розглянути семантику музичної мови сюїти Ду Мінсіня у музикознавчому, історико-культурному і соціально-психологічному ракурсах. Наукова новизна полягає у тому, що автором вперше узагальнено сутність мислення Ду Мінсіня в сенсі тяжіння до синергії національного китайського та європейського, що визначено як найважливіша стильова ознака його творчості. Висновки. Визначено стильові особливості твору, що проявились у постійному експериментуванні, прагненні до засвоєння надбань іншої музичної культури і їх залучення до національної музичної практики. Осягнуто, як нову якісну зміну, експериментальні пошуки Ду Мінсіня щодо зображення тембрами фортепіано звуків природи і фантастичних образів. Доведено пріоритетність у зверненні композитора до засобів європейської імпресіоністичної колористики та його першість у підході до вибору засобів музичної виразності в сенсі використання нового для творчості китайських композиторів прийому – поєднання засобами фортепіано прийомів наслідування колористики тембрів традиційних китайських та європейських оркестрових інструментів. У зв’язку з цим актуалізовано проблему створення піаністами множинності виконавських інтерпретацій.