Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка

КОНЦЕРТ В. КАМІНСЬКОГО ДЛЯ ФОРТЕПІАНО З ОРКЕСТРОМ «ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ БАРВІНСЬКОГО»: ЗВ’ЯЗОК МИНУЛОГО ТА СУЧАСНОСТІ

2024-06-03T15:10:48+03:00

Досліджується твір сучасного українського композитора Віктора Камінського – Концерт для фортепіано і камерного оркестру «Пам’яті Василя Барвінського», написаний композитором 1995 року. Представлена історія створення та виконання Концерту, окреслений його ідейно-художній задум, пов’язаний з трагічною долею видатного українського композитора першої половини ХХ ст. В. Барвінського. Зазначається, що твір до свого репертуару включають відомі в Україні та за її межами піаністи: Народна артистка України Етелла Чуприк (прем’єрне виконання), Заслужені артисти України Оксана Рапіта та Йожеф Ермінь. Визначено, що Концерт має одночастинну структуру поемного типу, що дозволяє втілювати цілковиту свободу композиційно-драматургічного мислення. Твір складається з низки різнохарактерних епізодів, що поєднанні за принципом контрасту та являють собою нові етапи розгортання ідейної концепції твору. Окреслена драматургічна роль кожного розділу фортепіанного Концерту, де особливу значущу роль відіграють епізоди сольних каденцій. Визначено, що комплекс лейтінтонацій, викладених у вступі, цементує форму Концерту, та стає рушійною силою його розвитку. Аналіз музичної мови твору, яка органічно поєднує в собі інтонаційну символіку барокової, романтичної музики зі зразками сучасних композиторських технік – алеаторикою, сонористикою, серіальністю, дозволяє віднести його до постмодерно-неоромантичного напрямку, характерного для українського фортепіанного концерту кінця ХХ ст. – початку ХХІ ст. Новаторський характер драматургічного рішення (використання прямого цитування з Сонати В. Барвінського в кульмінаційній зоні) пов’язаний з гуманістичною концепцією твору – закликом до захисту духовних цінностей людства.

ВИКОНАВСЬКІ ЗАСАДИ КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО СТИЛЮ ВІКТОРА КАМІНСЬКОГО (НА ПРИКЛАДІ ПЕРШОГО КВАРТЕТУ)

2024-06-03T15:17:55+03:00

У статті розглянуто засади камерно-інструментального стилю сучасного українського композитора Віктора Камінського на прикладі його Першого струнного квартету. На основі узагальнення тематичних та жанрових пріоритетів, принципів музичної виразності, репрезентованих у камерній сфері, а також звертаючись до музикознавчих студій цього сегменту творчості В. Камінського, зроблено висновки про специфіку його камерно- інструментального стилю. До нього відносяться: тяжіння до програмних назв-символів; розмаїття жанрових моделей та їх винахідливе інноваційне трактування; синтез традиційних елементів музичної мови з новаціями композиторської техніки ХХ–ХХІ ст.; схильність до театралізації драматургічної концепції камерних творів; переосмислення характерних фольклорних ритмоінтонацій. Ці риси проявляються вже в ранньому Першому квартеті, в якому зазначається опанування моделей класичних інструментальних форм, юнацький максималізм та захоплення кількома естетичними ідеалами: неофольклоризмом, конструктивністю неокласицизму, а водночас чуттєвістю пізнього романтизму. Зазначається виявлення рис індивідуального стилю: схильність до активної розробковості, семантична наповненість тематизму, алюзії до історичних / фольклорних прототипів, рівномірний «розподіл ролей» між усіма інструментами, продумана логіка драматургічного розгортання. Робиться висновок про те, що ранній квартет В. Камінського засвідчив особистий потенціал молодого автора, що плідно реалізувався у його подальших камерно-інструментальних опусах. Незважаючи на несприятливий для творчих експериментів період стагнації 1970-х років, композитор зумів знайти паритет між традиційним – новаторським, класичним – сучасним, універсальним – національним, продемонструвавши не лише впевнене оволодіння широким арсеналом технічних засобів, але й уже сформований на той час власний естетичний світогляд і систему художніх пріоритетів.

НЕОІМПРЕСІОНІСТСЬКІ РИСИ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ЦИКЛУ ДЛЯ БАНДУРИ СОЛО «ДРУГИЙ ЗОШИТ ПОДОРОЖЕЙ» ЛЮДМИЛИ ФЕДОРОВОЇ-КОХАНСЬКОЇ

2024-06-03T15:25:06+03:00

Досліджується композиторська діяльність відомої української бандуристки Людмили Федорової-Коханської. У стильовому аспекті осмислюється оригінальний твір композиторки – інструментальний цикл для бандури соло «Другий зошит подорожей». Визначено поняття стилю у площині сучасного композиторського мистецтва з опорою на наукові розвідки українських дослідників. Встановлено особисті зв’язки композиторки із Францією, що дало змогу зрозуміти особливості французького впливу на оригінальну композиторську творчість мисткині. Активна виконавська діяльність Л. Федорової-Коханської дозволила їй зануритися у звуковий простір французької культури. Розкрито роль впливу французького імпресіонізму на композиторську творчість Л. Федорової-Коханської під час створення інструментального циклу «Другий зошит подорожей». Важливим аспектом статті стало визначення авторського композиторського стилю Л. Федорової-Коханської. Центральним стильовим компонентом творчості композиторки став неоімпресіонізм. Визначено головні ознаки стилю «неоімпресіонізм» та простежено їх наявність в інструментальному циклі «Другий зошит подорожей». Центральним компонентом авторського прочитання стилю неоімпресіонізм стала оригінальна інтерпретація тембрової палітри бандури. Композиторка презентує бандуру як універсальний інструмент завдяки технічним параметрам якого стає можливим втілення різних типів композиційно-стильових прийомів неоімпресіонізму. Домінантними засобами музичної виразності у репрезентації стильових ознак неоімпресіонізму в творчості Л. Федорової-Коханської стають такі: артикуляція, гармонія, ладо-тональні особливості, фактурні варіанти (робота з просторовістю), звукозображальність. Визначено основні технічні виконавські технічні прийоми, якими оперує композиторка в інструментальному циклі «Другий зошит подорожей».

УКРАЇНСЬКИЙ КАМЕРНО-БАЯННИЙ АНСАМБЛЬ У ДЗЕРКАЛІ ІСТОРІЇ ТА ТЕОРІЇ БАЯННОГО ВИКОНАВСТВА

2024-06-03T15:31:48+03:00

У статті розглядаються шляхи розвитку теоретичної думки в мистецькій сфері ансамблевого баянного жанру. Формування українського баянознавства прослідковується у його тісній обумовленості художніми тенденціями в камерно-баянній творчості українських композиторів, а також у виконавстві. На кожному історичному етапі проаналізовано особливості еволюції наукової думки в дослідженнях баянного жанру від перших описових публікацій, дотичних аматорського музикування, до фундаментальних праць, присвячених баянно- ансамблевому мистецтву, що з’явилися протягом приблизно двох останніх десятиліть. У статті розглянуто сучасні методи дослідження мистецтва баянного ансамблю. Незважаючи на дещо ускладнену лексику викладу, а подекуди контроверсійність думок, сучасні дослідження спираються переважно на нову смислотворчу базу термінологічно-понятійного апарату як чинника поглибленого аналізу характерних явищ і тенденцій камерно- баянного мистецтва.

МУЗИЧНІ ФЕСТИВАЛІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ В СУЧАСНІЙ ІТАЛІЇ

2024-06-03T15:37:40+03:00

Розглянуто основні принципи політики територіального маркетингу щодо просування музичних проєктів в Італії, його вплив на соціально-економічний розвиток регіонів. Охарактеризовано національний проєкт «Равелло Фестиваль» («Ravello Festival»), сімдесят перший сезон якого відбувся 2023 року. Визначено роль Фонду Равелло (Fondazione Ravello) в організації фестивалю, креативні рекламні заходи, завдяки яким відбувається популяризація проєкту як художнього феномена. Висвітлено, що організація і проведення фестивалів такого рівня вимагають високих критеріїв добору та високої професійної майстерності як учасників, так і організаторів. З’ясовано, що фестивальний маркетинг в музичному житті Італії успішний завдяки співпраці державних структур, фінансових інститутів, приватного бізнес-сектору і фондів, культурних асоціацій, закладів туристичного сектору. Розкрито специфіку просування італійських музичних проєктів зокрема здійснення аналізу, планування, реалізацію масових заходів за допомогою креативу в рекламі, постійному технологічному оновленню, функціонуванню веб-сайту італійською та англійською мовами, що миттєво вводить відвідувачів в атмосферу проєкту. Обґрунтовано залежність успіху музичних проєктів від ексклюзивних рішень організаторів і запровадження інноваційних технологій. Проаналізовано заходи фестивалю, його художню складову, завдяки яким набуває популярності бренд території як серед місцевого населення, так і серед туристів. Внаслідок успішного керівництва та організації, «Равелло Фестиваль» постійно збагачує свої можливості, залишаючись основним інструментом територіального маркетингу, впливаючи на ексклюзивний імідж міста Равелло.

СЕМАНТИКА ІНТОНАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МУЗИЧНОЇ ДРАМАТУРГІЇ ОБРАЗУ (НА ПРИКЛАДІ ОБРАЗУ МІМІ В ОПЕРІ ДЖ. ПУЧЧІНІ «БОГЕМА»)

2024-06-03T15:47:33+03:00

Мета роботи – виявити музичні засоби, які композитор використовує для відображення розвитку драматургії оперного образу (на прикладі соло – «Розповіді Мімі» з опери Дж. Пуччіні «Богема»). Розшифрувати інтонаційну семантику партитури опери стосовно образу головної героїні. Обґрунтувати взаємозв’язок між інтонаційними характеристиками та смисловим вираженням образу. Визначити взаємозалежність тембру- амплуа голосу вокаліста з влучним сценічним відтворенням образу Мімі. Методологія дослідження: порівняльний аналіз, науково-історичний та бібліографічний аналіз, методично-виконавський аналіз, образно-семантичний та акторський аналіз музичного матеріалу. Наукова новизна – вперше представлений аналіз партії Мімі з опери Дж. Пуччіні «Богема» під призмою «театру реалізму». Драматургія розвитку оперної партії представлена як взаємозалежність вокальної складової та музичної семантики загальної партитури опери. Дано обґрунтування залежності якісного втілення образу Мімі від певного тембру-амплуа. Висновки. Будування партитури та, відповідно, розвиток образно-семантичної складової музичних образів в опері Дж. Пуччіні «Богема» відповідає загальним ознакам новацій у музичному мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ століття – поступове, але виражене будування музичного матеріалу опери, як єдиного смислового твору, де сценічна дія, оформлена музичними засобами не переривається ні на хвилину, розкриваючи образи героїв у їхньому перетворенні, що відповідає законам театру реалізму. Перед виконавицею партії Мімі постає завдання глибинного аналізу не тільки вокальної складової партії, але й загальної музичної партитури опери, в якій закладено творчий задум композитора. Така професійна робота надає співачці можливість сповна скористатися перевагами свого тембру-амплуа для створення переконливого музичного образу в дусі «театру реалізму».

ВІОЛЬ Д'АМУР В ТВОРЧОСТІ ПАУЛЯ ГІНДЕМІТА: ВІДКРИТТЯ ІНСТРУМЕНТУ В УМОВАХ МОДЕРНІСТСЬКОЇ ЕСТЕТИКИ (НА МАТЕРІАЛІ KAMMERMUSIK ОР. 46, № 1 І KLEIN SONATA OP. 25, № 2)

2024-06-03T15:54:47+03:00

У статті досліджено особливості сприйняття віолі д'амур видатним німецьким композитором ХХ століття Паулем Гіндемітом. Відзначено суттєву зацікавленість з боку митця старовинним жанрами і формами, переосмислення яких в дусі неокласичної естетики сформувало як індивідуальний стиль композитора в цілому, так і характер більшості його інструментальних опусів зокрема. Окремо вказано на поліфонічний аспект як основну властивість гіндемітівської фактури у інструментальній творчості. Досліджено згадки про віоль д’амур у науковій і творчій практиці П. Гіндеміта і загалом у біографічному контексті. Перераховано найбільш знакові події: створення індивідуальної репліки віоль д’амур Ойгеном Шпренґером, дослідження барокових творів з наявністю сольної партії цього інструменту, присвячені йому есе і лекції. Доведено факт системного інтересу П. Гіндеміта до можливостей віоль д’амур, що дозволяє так само розглядати його як складову композиторських експериментів зі старовинною музикою. Проаналізовано стилістику двох опусів П. Гіндеміта за участю цього інструменту як сольного – «Kammermusik № 6» (ор. 46 № 1), Klein Sonata (ор. 25, №2). Встановлено жанрово-стильові особливості обох творів, які поєднують барокові жанри на різних рівнях цілісності (прелюдія, фуга, соната, остинатні варіації, концертна форма) та особливості гармонічної мови, що відбиває неокласичну естетику митця у 1920-ті роки та пізніше. Підкреслено особливості інструментальної партії віолі д'амур, у мелодиці якої поєднується віртуозне начало, мотивна робота і ладогармонічна мова згідно переосмисленої тональності, що складало сутність ладової системи П. Гіндеміта. Зроблено висновок, що інтерес композитора до віоль д’амур також слід розглядати як частину зацікавленості старовинною бароковою музикою.

ГЕНДЕРНА СПЕЦИФІКА МИСТЕЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ АНТИЧНОГО КИТАЮ

2024-06-03T16:00:22+03:00

Проблематика дослідження жіночої творчості від найдавніших часів до сьогодення щоразу активніше постає предметом вивчення сучасних українських і світових науковців. У статті висвітлено аспекти художньої та музичної творчості мисткинь античного Китаю та виявлено найталановитіших постатей, що в історії розвитку китайського мистецтва мали важливий вплив. У дослідницькому процесі використано комплекс методів, серед яких пріоритетними стали джерелознавчий, пошуковий, музикознавчий. Гендерна специфіка композиторської та виконавської творчості вивчається в аспектах жанрової специфіки, елементів музичної мови, особливостей виконання в працях С. Павлишин, М. Перепелиці, Т. Молчанової, О. Бебечко, М. Шмідта [7], А. Ломакса,Д. Вурцбаха, китайських авторів Цю Діфань, Сун Фанфанг та ін. Використано опрацювання давніх переказів Китаю Фен Ченцзюнь [4], Лі Даоюнь [3], думки філософів Лаоцзи [7] і Конфуція [6]. З’ясовано внесок античних музиканток Китаю в розвиток гри на музичних інструментах з групи струнних щипкових; відмінності осмислення в Західній Європі і на Далекому Сході думок про походження музики, її естетичну сутність, емоційний вплив, поняття «компонувати музичні твори». Виявлено постаті найвидатніших жінок-мисткинь античного Китаю в сфері поетичного, танцювального, образотворчого мистецтва, музично-виконавської та композиторської творчості, досліджено їх мистецькі досягнення. Узагальнено впливи композиторської творчості і виконавської діяльності античних музиканток на подальший розвиток китайського національного музичного мистецтва та інструментальної культури. Підсумування композиторських і виконавських здобутків античних музиканток дає можливість стверджувати про доволі важливе, поряд із чоловіками, їх значення в розвитку національної музики: в створенні неперевершених за красою мелодій і технічно складних віртуозних творів, яких дотепер долучають до скарбниці китайської музики, у знаному збагаченні ритмічної складової, в розширенні кількості щаблів пентатонного ладу.

РОЛЬ МУЗИКИ ІВАНА НЕБЕСНОГО У ВИСТАВІ «У НЕДІЛЮ РАНО ЗІЛЛЯ КОПАЛА…»

2024-06-03T17:22:43+03:00

У представленій статті визначена роль музики Івана Небесного, її взаємодія з іншими складовими вистави. Акцентовано увагу на фольклорно-етнографічному аспекті виставі. Визначено, що музика розкриває характери основних героїв, композитор використовує лейттембри скрипки, трембіти для характеристики циган, гуцулів. Інсценізація творів української письменниці Ольги Кобилянської посідає значне місце в історії вітчизняного театру. Одним з таких сценічних утілень стала вистава за повістю «У неділю рано зілля копала», яка налічує більш ніж пів вікову сценічну історію. Вона увійшла до репертуару вітчизняних театрів, збагативши їхній репертуар творами української класики на соціально-психологічну тематику. У репертуарі Вінницького академічного українсько-драматичного театру ім. М. Садовоського вистава з’явилась у 2014 р. Характерною особливістю постановки є наявність музично-хореографічного наповнення сцен, які відіграють вагому роль у виставі. Режисерка Т. Славінська та балетмейстерка Д. Калакай реалістично відтворили музично-хореографічними засобами характерні особливості різних обрядів (святкові гуляння молоді, свято Івана Купала, весілля). Метою статті є визначення ролі музичного наповнення вистави у контексті її розвитку, взаємодії з іншими сценічними засобами виразності. Методологію складають теоретичний, інтерпретологічний, компаративний, комплексний, а також метод узагальнення, поєднання яких дає змогу розкрити мету статті. Наукова новизна. У статті уперше проаналізована музика Івана Небесного до однієї з вистав у фольклорно-етнографічному аспекті на сцені Вінницького академічного українського музично-драматичного театру ім. М. Садовського на прикладі романтичної драми за повістю О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала…». Музичне оформлення сприяє драматургічному розвитку, коментує хід подій. Музична складова, пов’язана з образом, Маври позначена експресивністю, виявом душевного болю героїні. Музично-хореографічні композиції, що відображають життя гуцулів, втілюють символіку, міфопоетику повісті О. Кобилянської.