Наукові збірки Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка

ДУЕТНА ПОЛІФОНІЯ У ТВОРЧОСТІ Ф. ШОПЕНА

2024-01-10T11:15:00+02:00

Досліджується дуетна поліфонія – специфічна форма двоголосся, що поєднала ознаки поліфонічного контрапунктування й романтичного інструментального дуету. Матеріалом аналізу обрана фортепіанна творчість видатного польського композитора-романтика Ф. Шопена, у якій дуетна поліфонія дістала свого найяскравішого втілення. Явище дуетної поліфонії виникає унаслідок мелодизації одного з середніх голосів, розвиненого зазвичай за рахунок наспівності, та його взаємодії з провідним мелодичним голосом, що викладає тему. Такий дует не є постійним і може виникати по кілька разів, розгортаючись на тлі акордового акомпанементу, унаслідок чого у дуеті можна виявити ознаки підголосковості і диференціювати його фактурні компоненти на провідний голос (основну мелодію), що є найвищим і підлягає безперервному розгортанню, і прихований голос (підголосок), що на тій чи іншій ділянці форми виростає із середніх голосів. Обом цим компонентам властиве значне розмаїття індивідуальних фактурних характеристик. Найбільш типовими є незвичайні, тонкі фактурні малюнки, із введенням синкопованих, нестійких мелодико-гармонічних фігурацій зі зміщеними метро-ритмічними акцентами та підкресленими неакордовими звуками, з їхньою активізацією на слабкому часі такту, частими мелодичними затриманнями та переплетеннями обох голосів. Ознакою дуетної поліфонії є контрапунктування двох голосів на тлі акордового супроводу. У фортепіанних творах Ф. Шопена натрапляємо на кілька моделей дуетної поліфонії, у яких виникає прихований голос і починає взаємодіяти з основною темою, утворюючи мелодизований двоголосий контрапункт у верхньому регістрі на тлі акомпанементу решти голосів. Серед них можна виділити чотири основні: 1) контрапунктування у суміжній парі голосів; 2) контрапунктування у парі віддалених голосів; 3) дублювання; 4) терцієва (секстова) втора.

МУЗИЧНИЙ ГРУВ: ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

2024-01-10T11:18:08+02:00

Останні здобутки в музиці, такі як дапстеп, трипхоп, не залишають байдужими навіть найбільш палких прихильників класичної музики. Певні жанри, безперечно, викликають шквал слухацьких емоцій – як негативних, так і позитивних. Якщо на рівні слухача сприйняття музики відбувається неймовірно просто (подобається – не подобається), то на рівні музикантів, спеціалістів звукозапису, музичних критиків цей процес набуває форм дискусій, обговорень, досліджень. Одним із питань є виокремлення складових музичного твору. Музичний грув є одним із них. В статті репрезентовано поняття «музичний грув». Мета статті – на основі наукових джерел і аналізу сучасної популярної музики розкрити значення «музичний грув». Методологія дослідження включає: історико-культурний метод – для розкриття подій і фактів з історії музичного груву; аналітичний підхід – для детального аналізу проблематики «музичного груву»; музикознавчий аналіз – для характеристики музичного груву в обраних музичних композиціях. Доведено актуальність питання музичного груву в українському науковому просторі у зв’язку з обмеженим висвітленням проблеми на відміну від зарубіжного досвіду. На основі аналізу наукових і публіцистичних джерел, процесів синтезу та узагальнення результатів вивчення розкрито зміст і визначення дефініції «музичний грув» як: завершеної музичної побудови (одного – або більше тактів) для сольного або ансамблевого виконання з елементами циклічності. Музичний грув схожий на багатошаровий патерн з повноцінним ансамблем музичних інструментів, також може бути представлений у вигляді сольного музичного інструменту, голосу. Музичний грув представляє собою основу сучасної композиції часто з мікровідхиленням в ритмі (мікроритм), що безпосередньо впливає на ритмогармонічні та тембральні музичні рішення в творах. Особливості та феномен музичного груву в процесі його можливостей як оціночних критеріїв виконавської складової музичного твору з характеристикою професійної майстерності солістів і колективів. Іншою якістю оцінювання, внаслідок використання музичного груву, є емоційний відгук слухачів (реципієнтів) музичної творчості, що впливає на комерційний успіх сучасних музичних творів. Можемо зробити взаємопов’язаний обґрунтований ланцюг, що розкриває «музичний грув» як наукову, творчу, виконавську, продюсерську проблеми.

ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ДИРИГЕНТСЬКОГО МИСТЕЦТВА

2024-01-10T11:20:48+02:00

У статті здійснено огляд історії диригентської діяльності від античної доби до XIX століття. Автор узагальнила особливості кожного історичного періоду в контексті релігійних та історичних передумов (появи драматичних та музичних вистав, системи нотного запису та розвитку поліфонії, нових інструментів та музичних жанрів, перших концертних сценаріїв, поєднання композиторської та диригентської функцій роботи). Мета дослідження – здійснити огляд історії розвитку диригентського мистецтва від античної доби до XIX століття, проаналізувати особливості та функції керівника відповідно до кожного історичного періоду в контексті релігійних та історичних передумов. Методологія цієї статті ґрунтується на застосуванні історіографічного, системного, культурологічного та релігійного підходів для проведення аналізу. Шляхом систематичного розгляду наукових джерел визначено ключові аспекти, у яких диригентське мистецтво є основним компонентом керівницької діяльності. Наукова новизна статті полягає у висвітленні розвитку диригентського виконавства, різних технічних аспектів, організації та утримання колективів, створення репертуарних збірників, використання партитур, зростання потреби в кількісному складі колективів, а також виокремлення ролі диригента як важливого музичного лідера. Розглянуто зміни в підходах до керівництва музичним виконанням та досліджено поетапну зміну назв керівника колективу від поета-музиканта, авлета, дидаскалоса, корифея, діонісійського артиста, монаха-півчого, наставника, руковода, розпівщика, регента, майстра-керівника, доместика, дячка, протопсальта, гармонізатора, учителя мусикії, уставника, капельмейстера (капельмейстера-клавесиніста, концертмейстера-скрипаля, театрального капельмейстера), керівника, антрепренера (імпресаріо), до хорового та оркестрового диригента.

КОМУНІКАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО МУЗИЧНОГО ВИКОНАВСТВА В ПСИХОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ

2024-01-10T11:23:10+02:00

Спілкування та комунікація відіграють важливу функцію в камерному ансамблі. Проблематика теорії та методика формування музичного, зокрема камерно-інструментального виконавства, а особливо його комунікативний компонент, є надзвичайно актуальною. Саме досліджуючи комунікативний компонент, кристалізуємо постулат специфіки спілкування в контексті колективного музикування, за основу якого взято різноманітні психологічні характеристики особистості та можливості проекцій даних теорій саме в галузь камерно-ансамблевого виконавства. Висвітлюються умови ефективного розкриття особистісного потенціалу музиканта-виконавця в контексті проекції психології мистецтва у розбудову виконавської інтерпретації музичного твору в галузі камерно-ансамблевого музикування. Формується визначення камерно-ансамблевого музикування як форми колективної музичної діяльності, яка виявляє знання, вміння і навички всіх учасників колективу в процесі емоційно-виразного, інтерпретаційно визначеного та ансамблево-узгодженого виконання музики. Камерними ансамблями, в яких налагоджена комунікація, досягаються довготривалі продуктивні музикування, що є запорукою апроксимації втілення вищого ансамблевого «Я». На прикладі типології особистостей К. Юнга, а також похідної типології І. Мейєрс-К. Бріггс, формується концепція диференціації типів особистостей, спроектованих в галузь камерного ансамблю. Демонструється трансформаційний погляд на розвиток сучасного виконавського мистецтва, де вагомого значення у дослідженні специфіки розвитку камерно-інструментального виконавства набувають процеси розвитку особистісного потенціалу виконавця-ансамбліста як підґрунтя створення колективної інтерпретаційної моделі виконання музичного твору.

СИМВОЛІКА ФОРТЕПІАННОГО ЦИКЛУ «ВІДОБРАЖЕННЯ» Б. ЛЯТОШИНСЬКОГО ЯК ДЗЕРКАЛО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 20-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

2024-01-10T11:30:07+02:00

Трагічні події, які відбувалися в Україні на початку минулого століття, своєрідно та сучасно відобразилися в творчості композитора Бориса Лятошинського. 20-ті роки ХХ ст. можна назвати трансформаційним періодом композиторської техніки, де відбувається зміна традиційних норм української музики, завдяки розвитку стилю модернізму. Творчість Б. Лятошинського 20-х років є потужним пластом вираження національного характеру. Формування символістичних тенденцій в музичній мові композитора визначилось появою у 1925 році експериментального твору – фортепіанного циклу «Відображення», який складається із семи контрастних, експресивних п’єс. Пошуки нових композиторських технік музичного висловлювання вплинули на побудову циклу, його образний зміст. Оригінальні музичні символи та музично-риторичні фігури, які тісно пов’язані із національним мисленням композитора, їх сакральне значення (зокрема числа сім) та їх тлумачення в циклі є віддзеркаленням світогляду молодого митця. Цикл «Відображення» Б. Лятошинського можна вважати геніальним вираженням багатогранності української ментальності, що можна трактувати своєрідним діалогом, пронесеним крізь епохи.

МУЗИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ МУЗИЧНОГО ЛАНДШАФТУ КРАЇНИ

2024-01-10T11:32:26+02:00

У статті проаналізовано поняття музичного ландшафту та музичної інфраструктури в аспекті їхньої кореляції та взаємозв’язку. Акцентовано, що їх можна розглядати на рівні макро- та мікромасштабу, на прикладі як країни в цілому, так і її регіонів чи окремих осередків. Відзначено, що у аналізованій проблемі актуальності набувають музичні потреби та музичні інтереси соціуму, зацікавлення «мистецтвом звуків» різних верств суспільства, що своєрідно віддзеркалює загальні соціокультурні тенденції та свідчить про рівень духовно-мистецьких запитів реципієнтів. Поняття музичного ландшафту, апліковане на категорію музичної інфраструктури, відображає як культурно-історичні параметри, так і інтенсивність музичної творчості, рівень музичної освіти, тенденції розвитку композиторських шкіл, специфіку виконавської інтерпретації, особливості слухацького сприйняття та ін. Музичну інфраструктуру можна розглядати крізь призму втілення культурних ціннісних орієнтацій суспільства. Відзначено, що в сьогоденні спостерігаються як відцентрові, так і доцентрові тенденції музичного буття країни, пов’язані з еміграцією музикантів, чи зміною їх місця проживання всередині країни; зростанням ролі громадянської та професійної позиції митців, увиразнених в появі великої кількості творів, часто патріотичного чи сакрального змісту; активним концертним та фестивально-конкурсним рухом, значною кількістю благочинних заходів; зростанням інтересу до національного музичного продукту як у середині країни, так і за кордоном; посиленим зацікавленням до творчого доробку представників української композиторської школи минулого і сучасності, до виконавської інтерпретації національних музичних артефактів; покладенням на музичну творчість різних соціокультурних функцій, серед яких пріоритет отримали громадянсько-патріотична, виховна, репрезентативна та терапевтична; чутливим слухацьким сприйняттям навколишньої музичної дійсності, сповненої закликом до боротьби, молитовним стишенням, скорботним оплакуванням новітніх Героїв та надією на перемогу. Констатується поєднання у музичній освіті офлайн та онлайн форм навчання, з всезростаючою діджиталізацією едукаційних процесів та їх наближенням до світових освітніх стандартів.

«РОМАНС ДЛЯ ТЕБЕ» Я. ОЛЕКСІВА ЯК ВЗІРЕЦЬ МЕМОРІАЛЬНОГО ЖАНРУ В УКРАЇНСЬКІЙ БАЯННІЙ МУЗИЦІ СУЧАСНОСТІ

2024-01-10T11:44:40+02:00

У даній статті коротко охарактеризовано меморіальний жанр та наведено приклади творів зарубіжних і українських композиторів. В Україні немає публікацій про дослідження та вивчення меморіальних творів у баянно-акордеонній культурі. З цього огляду як взірець меморіального жанру взято «Романс для тебе» для баяна (акордеона) Ярослава Олексіва, який вперше детально проаналізовано, визначено драматургію твору, його образно-емоційний зміст, музичну мову, структуру та, найголовніше, виявлено традиції in memoriam. Cтаття містить аналіз історії створення композиції, проведена паралель між Концертом c-moll та «Романсом для тебе» Я. Олексіва, за допомогою якої виявлено спільні і відмінні риси двох композицій. Завдяки детальному аналізу твору розкрито тематичну єдність музичного матеріалу романсу між його структурними частинами і підкреслено домінування в ньому розповідного типу висловлювання. Домінантою у драматургії «Романсу для тебе» Я. Олексіва виступає лірика. Лірична тема, яка з’являється у першій частині романсу, виступає так званим лейтмотивом усього твору. Вступ (Moderato) декламаційного настрою і одразу вводить нас в емоційний характер твору. Перша частина – це перший виклад ліричної теми твору, у якому передано образ ніжності, любові і доброти. Друга частина (Molto cantabile) нагадує монолог з атмосферою блаженства і спокою. Тут також панує лірико-розповідний характер. Обидві частини мають хвилеподібну драматургію, де, набравши сили в кульмінації, повертається все в стан спокою. Своєрідною ознакою романсу є наявність епілогу, написаного у формі фуги. Завершальна частина твору підкреслює ліричний характер романсу, знову ж таки, поєднуючи в собі ніжність, делікатність і елегійність. Своєрідною ознакою епілогу є його виклад музичного матеріалу у вигляді діалогу. «Романс для тебе» Я. Олексіва є яскравим прикладом меморіального жанру у баянно-акордеонній творчості. Традиції in memoriam тут виявились у переважанні розповідного типу висловлювання, ліричному образу, який при будь-якому кульмінаційному моментові буде повертатися до свого начала, у зверненні до форми фуги, а також у значній ролі елегійних, наспівних і ностальгічних настроїв.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВУКОВОГО ЛАНДШАФТУ НОВОВІДНАЙДЕНОГО МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРОСТОРУ «ДОМУ 42»

2024-01-10T11:46:57+02:00

У статті досліджується проблематика взаємодії із звуковим оточенням у композиторській творчості на прикладі акустичного дослідження будинку у Львові на площі Ринок, 42. Це до певної міри нововіднайдений простір, що дає змогу дослідити невивчені раніше аспекти звукового ландшафту міста і його впливу на творчий процес композитора. 16 вересня 2023 року групою студентів та викладачів кафедри композиції Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка проведено звукове дослідження згаданого простору, а 30 вересня 2023 в рамках серії подій «Школи слухання» відбувся концерт із творів молодих композиторів, що документують процес творчої взаємодії із звуковим оточенням. Презентовані композиції створені із використанням попередньо записаних звуків випадкових предметів та елементів інтерʼєру, що на момент дослідження наповнювали Простір. Метою дослідження є переосмислення взаємодії композитора зі звуковим оточенням та звуковим ландшафтом у творчому процесі. Важливою є рефлексія студентів кафедри композиції ЛНМА ім. М. В. Лисенка та переосмислення Простору ними як індивідуальними творчими одиницями. Студентами-композиторами, твори яких проаналізовано у даному дослідженні, є Марʼян Філь, Анна Гуріна, Андрій Костів, Аліса Формазюк та Захар Озерський.